Чому Європі не можна залежати від однієї труби?

Posted: 24.02.2012 in Робота
Позначки:

Регистрация можна, газу, від, залежати, Путіна, російського, нових, Володимира, вже, родовища, постачання, Газпром, Газпрому, Путін, Росії, нові, споживання, газпромівської, недбалості, знизити, настрою, альтернативне, Віктора, забезпечити, ніж, менш, цьому, якнайшвидше, Україною, сировини, Віктор, політики, мати, Європи, маршрути, монополії, вистачає, була, потік, однієї, труби, міністр, європейських, потреб, кількох, одразу, Європа, Але, зима, про, родовищ, Європі, має, Бізнес і Бухгалтерія

Прем’єр-міністр Росії Володимир Путін критикував. «Незайвим буде згадати тих, хто заважав нам будувати Північний потік. Якби не заважали, була б уже друга нитка й вони обидві були б завантажені. Під нові транспортні маршрути Газпром би вже розкрив нові родовища, зокрема Бованенківське, активніше працювали б на Штокмані, і сьогодні, упевнений, таких проблем не виникало б», — заявив Путін на зустрічі із віце-прем’єром РФ Ігорем Сєчіним та заступниками голови правління Газпрому Олек­сандром Медведєвим й Андрієм Кругловим. Простими словами, володар російської газової монополії визнає, що російського газу не вистачає для забезпечення європейських потреб у кризовий момент.
Адже згадувати про нові родовища Путіну довелося вже після того, як Газпром, пококетувавши трохи та спробувавши перекласти провину на Україну, визнав, що недодав газу європейцям. А розробка нових родовищ, за всієї грандіозності завдання, — справа непроста, трудомістка, дорога. І пов’язана вона аж ніяк не лише із проблемами, яких зазнає Росія при будівництві нових підводних шляхів доставки газу до Європи.
Путін, можливо, вважає, що переконав європейців у необхідності якомога швидше добудовувати підводні маршрути, забезпечувати розробку нових родовищ — і зима видасться раєм. Власне, те, що сказав російський прем’єр-міністр, це і є пряма пропаганда «потокового будівництва», неначе не можна було витратити кошти не на потоки, а на родовища та гнати газ уже наявними транспортними коридорами. Але в Європі можуть зробити й інший висновок: політика пошуку нових постачальників є виправданою. Не можна залежати від однієї труби й навіть від кількох потоків. Газпром виявляється чинником ризику одразу з кількох причин.

Європа має якнайшвидше забезпечити альтернативне постачання та знизити споживання російського газу. Не можна залежати від газпромівської недбалості та настрою Володимира Путіна

Перша — у нього поки що просто не вистачає сировини для покриття європейських потреб у кризовій ситуації. Друга — Південний потік будуватиметься досить довго, а встановити нормальні стосунки з основним транзитером російського газу, Україною, російській газовій монополії не вдається. І винна в цьому, мабуть, не «прозахідна» спрямованість української політики. Регіонал Віктор Янукович виглядає набагато менш прозахідним, ніж кумир «помаранчевого Майдану» Віктор Ющенко, та й державу будує за путінськими лекалами, але відносини між Росією та Україною перебувають у точці енергетичного замерзання. Третя — це політизованість рішень керівництва Газпрому, змушеного зважати на настрій свого фактичного хазяїна Володимира Путіна, який часто виходить не з міркувань бізнесу, а із власного уявлення про використання можливостей компанії як енергетичної зброї Росії в боротьбі за вплив у сусідніх країнах. Ясно, що постачання газу з Росії не можна уникнути. Але зрозуміло, що з такою непередбачуваною, погано керованою, політизованою компанією краще мати якнайменше справ. І якщо в цьому переконалися давні агенти впливу Газпрому в нашій країні з лав найближчого оточення Віктора Януковича, то чому ж європейці мають вважати інакше?
Вони й не вважають. Нинішня зима була менш трагічною для засніженої Європи, ніж під час останнього російсько-українського газового конфлікту, коли одразу кілька країн стали заручницями амбіцій Володимира Путіна та Віктора Ющенка й безглуздого танцю навколо інтересів РосУкрЕнерго. Та вже ясно, що Європа має якнайшвидше забезпечити альтернативне постачання та знизити споживання російського газу. Не можна залежати від газпромівської недбалості. Не можна залежати від настрою Володимира Путіна. Не можна залежати від розборок давніх друзів Олексія Міллера та Юрія Бойка. Слід мати різні джерела сировини — курс на енергобезпеку, що став важливою частиною політики Європейського Союзу, цієї зими знову підтвердив свою актуальність.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s