Archive for 08.03.2012

Кредитка

Як «єдиноподатники» повинні у 2012 році сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) за себе та за найманих працівників?

А що на практиці

Для підприємців-«єдиноподатників» ЄСВ встановлюється у розмірі 34,7% від бази нарахування (ч. 11 статті 8 Закону про ЄСВ). При цьому для таких підприємців база нарахування ЄСВ за себе визначається самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше бази нарахування мінімального страхового внеску. Мінімальний та максимальний розміри ЄСВ прив’язані до мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб (відповідно), що встановлюється законом про держбюджет. Розміри цих показників та відповідно мінімально і максимально допустимі розміри ЄСВ для платників єдиного податку наведено у таблиці. ЄСВ сплачується щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Таблиця
Період застосування  Місячний розмір ЄСВ
Мінімальний Максимальний
01.01.2011 — 31.03.2011  326,53 грн 4897,91 грн
01.04.2011 — 30.09.2011  333,12 грн 4996,80 грн
01.10.2011 — 30.11.2011  341,80 грн 5810,52 грн
01.12.2011 — 31.12.2011  348.39 грн 5922,60 грн

Щодо сплати ЄСВ з фонду оплати праці найманих працівників, то тут підприємець — платник єдиного податку нічим не відрізняється від інших роботодавців. Як усі, він здійснює нарахування на ФОП у відсотках, установлених залежно від класу професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників з урахуванням видів їх економічної діяльності1.

Звітним періодом для нарахування та сплати ЄСВ роботодавцями є календарний місяць. При цьому роботодавці зобов’язані сплачувати ЄСВ під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої цей внесок нараховується (і з авансових виплат, і при повному розрахунку з працівником за місяць). Але не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим звітним періодом.

1 Клас професійного ризику виробництва страхувальника з урахуванням виду його економічної діяльності визначає ФСС від нещасних випадків (п. 2.3 постанови ПФУ від 27.09.2010 р. №21-6).


Чи є винятки для «спрощенців» щодо сплати ЄСВ?

А що на практиці

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ, звільнені від сплати ЄСВ «за себе»:
1. фізособи-«єдиноподатники», які є пенсіонерами за віком;
2. фізособи-«єдиноподатники», які є інвалідами й отримують пенсію або соціальну допомогу.
Такі винятки є чинними з 06.08.2011 р. і передбачені Законом №3609. До внесення змін до Закону про ЄСВ такі особи, як і інші підприємці, зобов’язані були сплачувати ЄСВ «за себе» за ставкою 34,7 %. Тепер вони можуть сплачувати ЄСВ на добровільних засадах.
Але зверніть увагу: в частині сплати ЄСВ за найманих працівників для зазначених підприємців нічого не змінилося. Тобто і ФОП-«єдиноподатники», які є пенсіонерами за віком, і ті, які є інвалідами й отримують пенсію або соціальну допомогу, повинні нараховувати й утримувати ЄСВ у разі використання праці найманих працівників.


Чи повинні платники ЄП — фізособи сплачувати збори: туристичний та за паркування автотранспорту?

А що на практиці

З 01.01.2011 р. ПКУ було запроваджено серед інших два нові місцеві збори:
— за місця для паркування транспортних засобів;
— туристичний.
Щодо збору за місця для паркування транспортних засобів, то фізособи-підприємці, які за рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування і спеціально відведених автостоянках (пп. 266.1.1 ПКУ), повинні цей збір сплачувати. Винятків для ФОП-«єдиноподатників» у цьому випадку не передбачено.
Об’єктом обкладення цим збором є:
1. земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах чи інших місцях;
2. комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за кошти місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за кошти місцевого бюджету.
Ставки збору встановлюються за кожен день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За підсумками кварталу слід подавати декларацію зі збору за паркування. Вона подається протягом 40 днів після закінчення кварталу. Суму збору, розраховану на підставі декларації, сплачують протягом 10 днів після граничного строку подання декларації.
Щодо туристичного збору, то його податковими агентами (які за рішенням сільської, селищної та міської ради справляють збір), зокрема, можуть бути: фізособи-підприємці, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою (пп. 268.5.1 ПКУ). Винятків для фізосіб-«єдиноподатників» у цьому випадку не передбачено.
Оподаткуванню підлягає вартість послуг з тимчасового проживання (ночівлі) у відповідному місці. Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до вартості всього періоду проживання (ночівлі). До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, витрати на усний та письмовий переклад, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду.
Фізичні особи — підприємці можуть нараховувати збір під час надання послуг, пов’язаних із тимчасовим проживанням (ночівлею), та зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.
За підсумками кварталу слід подавати декларацію по туристичному збору, вона подається протягом 40 днів після закінчення кварталу. Суму збору, розраховану на підставі декларації, слід сплатити протягом 10 днів після граничного строку подання декларації.


Які документи повинен надати ФОП — платник ЄП іншому суб’єкту господарювання (ЮО чи ФОП) для уникнення подвійного оподаткування?

А що на практиці

Відповідно до пп. 165.1.36 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно зі спрощеною системою оподаткування відповідно до ПКУ.
Згідно зі ст. 297 ПКУ (стаття набирає чинності з 01.01.2012 р.) платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані внаслідок господарської діяльності фізособи та оподатковані за спрощеною системою оподаткування. Відповідно до п. 177.8 ПКУ під час нарахування (виплати) фізособі-підприємцю доходу від операцій, що здійснюються у межах обраних ним видів діяльності, суб’єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податку на доходи у джерела виплати, якщо фізособа-підприємець, яка отримує такий дохід, надала копію документа, що підтверджує її держреєстрацію. Це може бути виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб — підприємців про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності.
Згідно з п. 5.2 розділу 5 Положення порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб — підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 жовтня 2005 року №97, у витягу для фізичної особи — підприємця зазначаються основні види діяльності.
При цьому підтвердженням про обрану систему оподаткування для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку є Свідоцтво про сплату єдиного податку, в якому також відображаються обрані види діяльності.
Враховуючи вищенаведене, рекомендується як юридичним особам, так і фізичним особам — підприємцям, які мають господарські відносини з фізособою-підприємцем — платником єдиного податку, крім копії документа, який підтверджує, що він зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності (виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб — підприємців), отримувати від такої особи копію Свідоцтва про сплату єдиного податку, що свідчить про обрану систему оподаткування.
Але це правило не застосовується у разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 ПКУ.


Які терміни та порядок реєстрації трудового договору приватним підприємцем із найманими працівниками?

А що на практиці

Необхідність укладення трудового договору прописана у ч. 2 ст. 2 КЗпП, яка передбачає, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору, зокрема, з фізособами-СПД.
Форма трудового договору між працівником і фізособою, а також Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою (далі — Порядок №260) затверджені Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року №260.
Трудовий договір з найманим працівником укладається у письмовій формі.
При укладенні трудового договору з фізособами підприємець-«єдиноподатник» повинен пам’ятати про таке:
1. Укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і підприємцем у трьох примірниках подається на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем проживання підприємця у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
2. При реєстрації трудового договору сторони повинні надати паспорт і перелік документів, установлений у п. 3,4 Порядку №260.
3. Відповідальна особа центру зайнятості у день подання підприємцем (або за нотаріальним дорученням уповноваженою ним особою) трудового договору, а у разі відсутності працівника при проведенні реєстрації трудового договору — у день подання фізособою (або за нотаріальним дорученням уповноваженою нею особою) документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку, реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів. Трудовому договору присвоюється номер, за яким він зареєстрований у книзі, і ставиться дата його реєстрації.
4. Якщо працівник був відсутній під час проведення державної реєстрації трудового договору, відповідальна особа центру зайнятості повертає підприємцю (або за нотаріальним дорученням уповноваженій ним особі) два примірники такого договору з відміткою про реєстрацію.
Підприємець зобов’язаний вручити під підпис працівникові один примірник зареєстрованого трудового договору протягом трьох робочих днів з дня його надходження, про що робиться відповідний запис у книзі реєстрації, а також повернути йому трудову книжку із записом про прийняття на роботу.
5. У разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково у трудовому договорі фізособа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП, про що сторони повідомляють центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір.
6. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.
Після трудового договору між працівником та його працедавцем встановлюються трудові правовідносини, і працівник отримує всі гарантії, передбачені трудовим законодавством.
З різних обставин трудові відносини можуть бути розірвані. Це відбувається, коли закінчується термін трудового договору або коли договір припиняє свою дію достроково.
У таких ситуаціях також слід пам’ятати про певні нюанси.
1. Спочатку підприємець записує у договорі підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП. Після цього повідомляє державну службу зайнятості, що реєструвала цей договір.
2. Протягом трьох днів відповідальна особа центру зайнятості знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відмітку в книзі реєстрації трудових договорів.
3. Враховано у порядку і можливість зняття з реєстрації трудового договору за ініціативою фізичної особи — працедавця без присутності працівника. Працівник, не присутній особисто у момент зняття трудового договору з реєстрації, може звернутися у зручний для нього час до центру зайнятості для того, щоб посадова особа протягом 3-х робочих днів з дати звернення проставила відмітку на примірнику договору працівника про зняття його з реєстрації та засвідчила запис про звільнення, зроблений підприємцем у трудовій книжці працівника.


Підприємець-«єдиноподатник» є одночасно найманим працівником на підприємстві. Чи має право роботодавець надавати такому працівникові ПСП до його зарплати?

А що на практиці

З 1 січня 2011 р. порядок оподаткування доходів фізосіб регулюється ПКУ. Відповідно до пп. 169.2.1 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платникові податку місячного доходу у вигляді заробітної плати (пп. 14.1.48 ПКУ) тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Одночасно пп. 169.2.3 ПКУ наводить кінцевий перелік доходів фізосіб, до яких ПСП не може бути застосовано. Зокрема, ПСП не застосовується до доходів:
— інших ніж заробітна плата;
— заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
— доходів самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Саме тому, якщо працівник одночасно є і підприємцем, він має право на ПСП до нарахованої йому зарплати, якщо її розмір за місяць не перевищує у 2011 році 1320 грн (місячний прожитковий мінімум, чинний для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножений на 1,4 та округлений до найближчих 10 гривень.)


«Єдиноподатник» нараховує своїм працівникам мінімальну заробітну плату. Чи нараховується індексація на таку мінімальну заробітну плату?

А що на практиці

Норма про те, що заробітна плата повинна бути не нижчою від мінімальної, встановлена абз. 2 ст. 21 Закону від 24.03.95 р. № 108 «Про оплату праці».
Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації і сум індексації грошових доходів населення визначені Постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078. Ці правила стосуються не лише підприємств, організацій, а й фізичних осіб — підприємців, у т. ч. тих, що обрали спрощену систему оподаткування. Звичайно, на підприємців правила проведення індексації поширюються лише за умови наявності найманих працівників.
Індексація грошових доходів працівників здійснюється у разі, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 101% . Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, тобто 101%.
Отже, індексувати зарплату найманих працівників «єдиноподатник» повинен, але тільки у частині, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, який діє у місяці проведення індексації (п. 4 Постанови №1078). При цьому різниця між рівнем прожиткового мінімуму на працездатну особу та нарахованою заробітною платою не індексується.
Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації наведено у додатку 1 до Постанови КМУ №1078.


Яким чином «єдиноподатник» може отримати допомогу від ФСС з ТВП?

А що на практиці

Насамперед зазначимо: якщо підприємець, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, хоче мати право на страхові виплати, він повинен укласти договір добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Положеннями пункту 2 статті 5 та частини третьої статті 6 Закону №22401 передбачено, що особи, які займаються підприємницькою діяльністю, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства.
Підприємці-«єдиноподатники» до 1 січня 2011 року були застрахованими у Фонді особами, тому що відповідно до ч. 7 п. 2 Указу №7272 частина сплачуваного ними єдиного податку (11%) сплачувалася органами Держказначейства на обов’язкове соціальне страхування.
З 1 січня 2011 року, тобто з дня набрання чинності Законом про ЄСВ3, суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до ст. 2 Прикінцевих положень, нараховують, обчислюють та сплачують ЄСВ у розмірі 34,7%. Увага! Тільки при сплаті страхового внеску у розмірі 36,6% приватний підприємець матиме право на страхові виплати від ФСС з ТВП (лікарняні, декретні, путівки тощо).
Отже, «єдиноподатник» повинен звернутися з відповідною заявою до органів Пенсійного фонду й укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Перелік документів, які потрібно подати для добровільної реєстрації, перелічено у пп. 5.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 р. №21-5. Такий договір укладається на термін не менше одного року. Згідно з частиною другою статті 631 Цивільного кодексу України та п. 5.3 вищезгаданої Інструкції договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування набирає чинності з дня його підписання (див. Роз’яснення ПФУ від 12.03.2011 р. №4612/03-30, ч. 4 ст. 10 Закону про ЄСВ, лист ФСС з ТВП від 12.03.2011 р. №01-16-489).

1 Закон України від 18.01.2001 р. №2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
2 Указ №727 — Указ Президента України від 03.07.98 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб’єктів малого підприємництва».
3 Закон №2464 — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Для «єдиноподатників», які добровільно зареєструвалися платниками внеску з ТВП, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6% від бази оподаткування, що передбачено ч. 3 п. 11 ст. 8 Закону №2464 (33,2% до ПФУ, 1,5% до ФБ та 1,9% до ФСС з ТВП). База оподаткування визначається добровільно застрахованими особами самостійно, тобто мінімальна — у розмірі мінімального страхового внеску, що визначено ч. 5 п. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 1 Закону №2464).
Тобто підприємець може сплачувати у межах:
— від 344,41 грн до 5166,09 грн (відповідно 36,6% від 941 грн та від 14115,00) у I кварталі 2011 року;
— від 351,36 грн до 5270,40 грн (відповідно 36,6% від 960,00 грн та від 14400,00 грн) у II та III кварталах 2011 року;
— від 360,51 грн до 6128,67 грн (відповідно 36,6% від 985,00 грн та від 16745,00 грн) у жовтні та листопаді 2011 року;
— від 367,46 грн до 6246,89 грн (36,6% від 1004,00 грн та від 17068,00 грн) у грудні 2011 року.
Тільки у такому випадку (сплата ЄСВ за підвищеною ставкою 36,6%) фізична особа — підприємець, яка сплачує єдиний податок, матиме право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду за страховими випадками, які настали з 01.01.2011 р. (лист ФСС з ТВП від 12.03.2011 р. №01-16-489).
Лише у разі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 36,6% приватний підприємець має право на соціальні виплати з ФСС з ТВП.


Які документи повинна надавати ФОП — платник ЄП на вимогу покупців за надані послуги (при продажу товарів) та яка передбачена відповідальність у разі невидачі відповідних документів?

А що на практиці

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону про РРО, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок.
Разом із тим, згідно з п. 15 ст.3 Закону про РРО суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі — Закон №1023). Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування. Таким чином, фізична особа — «єдиноподатник» зобов’язана надати покупцю товарів (послуг) на його вимогу чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передавання прав власності на них від продавця до покупця. У разі невидачі на вимогу покупця товарів (послуг) відповідного документа фізичні особи — підприємці, які сплачують єдиний податок, притягуються до відповідальності, передбаченої Законом №1023.


Чи мають право «єдиноподатники» застосовувати власні РРО без їх переведення у фіскальний режим роботи?

А що на практиці

Відповідно до ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок. Згідно зі ст. 13 Закону про РРО особа, яка відповідно до положень статті 9 цього Закону має право вести облік доходів та витрат у відповідних книгах без застосування реєстраторів розрахункових операцій, має право використовувати власні реєстратори розрахункових операцій без їх переведення у фіскальний режим роботи. Кредитка

Кредитка

ЄДИНИЙ ПОДАТОК ДЛЯ ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМЦІВ. ЗАПИТАННЯ, ВІДПОВІДІ НА ЯКІ БУДУТЬ АКТУАЛЬНІ З 01.01.2012 р.

Як «єдиноподатники» повинні у 2012 році сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) за себе та за найманих працівників?

Чи є винятки для «спрощенців» щодо сплати ЄСВ?
Чи повинні платники ЄП — фізособи сплачувати збори: туристичний та за паркування автотранспорту?
Які документи повинен надати ФОП — платник ЄП іншому суб’єкту господарювання (ЮО чи ФОП) для уникнення подвійного оподаткування?
Які терміни та порядок реєстрації трудового договору приватним підприємцем із найманими працівниками?
Підприємець-«єдиноподатник» є одночасно найманим працівником на підприємстві. Чи має право роботодавець надавати такому працівникові ПСП до його зарплати?
«Єдиноподатник» нараховує своїм працівникам мінімальну заробітну плату. Чи нараховується індексація на таку мінімальну заробітну плату?
Яким чином «єдиноподатник» може отримати допомогу від ФСС з ТВП?
Які документи повинна надавати ФОП — платник ЄП на вимогу покупців за надані послуги (при продажу товарів) та яка передбачена відповідальність у разі невидачі відповідних документів?
Чи мають право «єдиноподатники» застосовувати власні РРО без їх переведення у фіскальний режим роботи? Кредитка

Кредитка

Спрощена система оподаткування для юросіб

Досить довго суб’єкти господарювання чекали на появу змін щодо спрощеної системи оподаткування. I ось нарешті — Закон №4014-VI1 вносить зміни до ПКУ, зокрема встановлює особливості справляння єдиного податку. Загалом зміни почнуть застосовуватися з 01.01.2012 р., тож часу на ознайомлення дуже мало. З першою статтею на цю тему можна ознайомитися у «ДК» №48/2011. Проаналізуймо нові правила застосування спрощеної системи для юридичних осіб.

Критерії для платників ЄП
Юридична особа (далі — ЮО) будь-якої організаційно-правової форми може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо протягом календарного року сукупно відповідає таким критеріям:
1) середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб2;

Середньооблікова кількість працівників
кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

Підпункт 14.1.227 ПКУ

2) обсяг доходу не перевищує 5000000 грн.
Юридичні особи — платники ЄП, відповідно до пп. 4 п. 291.4 ПКУ, належать до 4-ї групи платників ЄП.
Відповідно до визначення терміна «середньооблікова кількість працівників», наведеного у пп. 14.1.227 ПКУ, для розрахунку цього показника потрібно керуватися розділом 4 Iнструкції №286. Цим розділом встановлено порядок визначення середньої кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості (приклад розрахунку кількості всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості наведено у додатку до цієї Iнструкції).

Заборонені види діяльності на ЄП
1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;
2) обмін іноземної валюти;
3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
4) видобування, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т. ч. органогенного утворення;
5) видобування, реалізація корисних копалин;
6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу;
7) діяльність з управління підприємствами;
8) діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;
9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.
Підпункт 291.5.1 ПКУ

Пунктом 291.5 ПКУ передбачено види діяльності та перелік СГД, які не можуть обрати спрощену систему оподаткування.

Суб’єкти господарювання — юридичні особи, які не можуть обрати ЄП
1) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів (пп. 291.5.4 ПКУ);
2) у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків (пп. 291.5.5 ПКУ);
3) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи ЮО, яка не є платником єдиного податку (пп. 291.5.6 ПКУ);
4) фізичні та юридичні особи — нерезиденти (пп. 291.5.7 ПКУ);
5) суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 291.5.8 ПКУ).

Зокрема, заборонено бути платниками ЄП страховим (перестраховим) брокерам3, але не встановлено заборони щодо страхових агентів4 (сюрвейєрам, аварійним комісарам та аджастерам дозволено також застосовувати спрощену систему оподаткування, визначення таких осіб наводиться у пп. 156.1.1 ПКУ).

1 Порядок набрання чинності передбачено у самому законі, основні його норми, зокрема ті, що стосуються спрощеної системи, є чинними з 01.01.2012 р.
2 Методика розрахунку середньооблікової кількості працівників визначена Iнструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. №286.
3 Юрособи або фізособи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені (ст. 15 Закону про страхування).
4 Фізичні або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика (ст. 15 Закону про страхування).

Встановлено заборону на застосування спрощеної системи оподаткування СГД, які здійснюють: «видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення» (див. пп. 291.5.1 ПКУ). Особи, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами з дорогоцінних металів та коштовного каміння, можуть обрати статус «спрощенця».
Якщо у статутному капіталі (далі — СК) підприємства одним із засновників є ЮО з часткою більшою або рівною 25% і ця юрособа не є платником ЄП, то таке підприємство також не може перебувати на спрощеній системі. Утім, така заборона була і в Указі №727.
Українське підприємство з єдиним засновником ЮО-нерезидентом аналогічно не має права на спрощену систему.

Нерезиденти
а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
в) фізичні особи, які не є резидентами України.
Підпункт 14.1.122 ПКУ

Не можуть окремо обрати спрощену систему оподаткування представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи ЮО, якщо головне підприємство не є платником єдиного податку.
Платником ЄП не можуть стати особи, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг1, крім безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)2.
Відповідно заборгованість, наприклад з ЄСВ, не може бути підставою для відмови у переході на сплату ЄП.
Приклад 1 Підприємство «А», засновники якого чотири фізособи — резиденти України, може отримати статус платника ЄП.
Підприємство «Б», у складі учасників якого є ЮО-нерезидент (у розумінні ПКУ така особа не є нерезидентом), з часткою у СК підприємства, меншою від 25%, може перейти на ЄП.
Водночас у видачі свідоцтва платника ЄП буде відмовлено підприємству «С», у СК якого 25% належать ЮО-резиденту на загальній системі оподаткування.
Визначення доходів та їх склад
Юридичні особи — платники ЄП ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обчислення об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Мінфіном3 (див. п. 44.2 та 296.1.3 ПКУ).

1 Сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (пп. 14.1.175 ПКУ).
2 Факт непереборної сили підтверджується документами, передбаченими у пп. 2.1.4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1034.
3 Наразі зміни до П(С)БО 25 та наказу Мінфіну від 15.06.2011 р. №720 «Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами» не внесено. Можливо, це буде окрема методика, яка на сьогодні ще не затверджена.

Дохід визначається з метою: обкладення єдиним податком, для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником ЄП або перебувати на спрощеній системі оподаткування. Тож дуже важливо правильно визначити суму доходів та не перевищити встановленого річного критерію для групи 4. До складової доходу платника ЄП відносять дохід філій, представництв та відділень.
Як і раніше, розрахунки за відвантажені товари (надані послуги, виконані роботи) здійснюють виключно у грошовій формі (у готівковій та/або безготівковій формі) (п. 291.6 ПКУ). Але до складу доходу відносять ще й дохід, отриманий у матеріальній та нематеріальній формі. Такі форми доходу визначаються відповідно до п. 292.3 ПКУ, це:
1) сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності1, за датою списання кредиторської заборгованості;
2) вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за датою фактичного отримання платником ЄП безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг).
Суми, які відносяться до доходу платника ЄП, наведено у п. 292.1 — 292.10 ПКУ, для зручності читачів вони показані у таблиці 1. Суми, які не включаються до складу доходу, наведено у п. 292.11 ПКУ, див. у таблиці 2.

Таблиця 1
Склад доходів платника ЄП
Доходом платника єдиного податку є:
Дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) (п. 292.1 ПКУ)
Різниця між сумою коштів, отриманою від продажу ОЗ, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу (п. 292.2 ПКУ)
Сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.3 ПКУ)
Вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) (п. 292.3 ПКУ)*
Сума отриманої винагороди повіреного (агента), у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами (п. 292.4 ПКУ)
* Сума доходу, на нашу думку, визначається на рівні ЗЦ за аналогією з розділом III ПКУ.
Таблиця 2
Суми, які не включаються до складу доходу платника ЄП
До складу доходу не включаються:
суми ПДВ* (ч. 1 п. 292.11 ПКУ)
суми податків і зборів, утримані (нараховані**) платником під час здійснення ним функцій податкового агента (п. 292.10 ПКУ)
суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані** платником єдиного податку відповідно до закону (п. 292.10 ПКУ)
суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами (ч. 2 п. 292.11 ПКУ)
суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (ч. 3 п. 292.11 ПКУ)
суми кредитів (ч. 3 п. 292.11 ПКУ)
суми коштів цільового призначення, що надійшли від ПФУ та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у т. ч. і в межах державних або місцевих програм*** (ч. 4 п. 292.11 ПКУ)
суми коштів, що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) — платнику ЄП та/або повертаються платником ЄП покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (ч. 5 п. 292.11 ПКУ)
суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, установлених ПКУ, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств (ч. 6 п. 292.11 ПКУ)
суми ПДВ, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ (ч. 7 п. 292.11 ПКУ)
суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника ЄП до статутного капіталу (ч. 8 п. 292.11 ПКУ)
суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених ПКУ, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платникові з бюджетів або державних цільових фондів (ч. 9 п. 292.11 ПКУ)
отримані дивіденди від інших платників податків, оподатковані у порядку, визначеному ПКУ (ч. 10 п. 292.11 ПКУ)
* Якщо платник ЄП застосовує ставку 5%, суми ПДВ включаються до бази оподаткування.
** Потрібно зазначити, що слово «нараховані» є некоректним для касового визнання доходів.
*** Отримане відшкодування лікарняних листків від ФСС ТВП та отримана від ФЗ оплата дотаційного працівника не будуть доходом.

Зверніть увагу: у п. 292.4 ПКУ є чіткий перелік посередницьких договорів, за якими до складу доходу належить лише сума отриманої винагороди:
1) договір доручення;
2) договір транспортного експедирування;
3) агентський договір.
Серед перелічених договорів немає договору комісії. А це може означати, що у разі співпраці за договором комісії комісіонер — платник ЄП повинен включити до доходу всю суму отриманих від комітента коштів за договором комісії на придбання (або всю суму коштів з реалізації товару комітента за договором комісії на продаж).
Приклад 2 ПП «Комфорт» — платник ЄП за ставкою 5% — за договором доручення здійснює реалізацію товару. За договорами доручення протягом 2012 р. від довірителя отримано товар на суму 1 млн грн. Розмір винагороди становить 5% від мінімальної ціни продажу товару. Повірений самостійно відраховує належні йому суми за договором доручення з усіх коштів, що надходять від покупців. За умовами прикладу сума винагороди у розмірі 50000 грн — це сума доходу для визначення податкового зобов’язання, яке становить 2500 грн.
Якщо зазначені у прикладі операції будуть оформлені договором комісії, до складу доходу потрібно буде віднести суму 1 млн грн.
У частині 2 підпункту 292.1 ПКУ сказано, що доходом платника ЄП є: «для юридичної особи — будь-який дохід отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі ». Тож робимо висновок, що у ст. 292 ПКУ зазначено не виключний перелік доходів платника ЄП. Наприклад, суми безповоротної фінансової допомоги, суми штрафів або пені, отримані за рішенням сторін договору (суду)2, кошти у вигляді процентів або дивіденди, отримані від нерезидентів, також відносять до складу доходів. Під питанням залишаються отримані кошти у вигляді роялті — на нашу думку, їх відносять до складу доходів.

1 Якщо інше не передбачено договором, відповідно до ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
2 Зверніть увагу: «При визначенні обсягу доходу, що дає право суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди» (п. 292.15 ПКУ).

Дата визнання доходу, як і раніше, визначається за касовим методом — це дата надходження коштів на поточний рахунок (до каси) відповідно до п. 292.6 ПКУ. У разі здійснення операцій у сфері ЗЕД датою визнання доходу буде дата отримання валютної виручки на поточний рахунок платника за курсом НБУ на цю дату.
Нормою ч. 5 п. 292.11 ПКУ встановлено: якщо кошти повертаються платником ЄП унаслідок повернення товару (підставою для цього є розірвання договору або лист-заява про повернення коштів), суми не відносять до складу доходу. Виходить, юрособа може відкоригувати визнані у минулому доходи?! Залишається дізнатися, яким чином. На нашу думку, це має бути відображено у регістрах бухобліку, підтверджено первинними документами. Тож чекаємо додаткових роз’яснень.
Нормою ч. 6 п. 292.11 ПКУ врегульовано перехідний період. Цілком логічно, що якщо товар реалізовували у період перебування СГД на загальній системі (можливо, він був і платником ПДВ), ця операція була обкладена повністю всіма податками — і податком на прибуток, і ПДВ. Якщо ж оплата за товар відбувається пізніше і СГД вже перебуває на спрощеній системі оподаткування (причому, можливо, він уже і неплатник ПДВ), то така отримана сума разом з ПДВ не відноситься до доходу.
Дивіденди, що виплачуються юрособами власникам корпоративних прав (засновникам платників єдиного податку), оподатковуються згідно з розділами III і IV ПКУ (див. п. 292.12 ПКУ). А це означає, що емітент корпоративних прав — платник ЄП на суму виплачених дивідендів нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок (щодо ФО авансовий внесок не сплачується) з податку в розмірі ставки, визначеної п. 151.1 ПКУ — з 01.01.2012 р. ставка становить 21%. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до або одночасно з виплатою дивідендів. I якщо платник податку на прибуток має право зменшити суму податку на суму авансового внеску, то для платника ЄП такого права не передбачено (як і раніше, за Указом №727).
Ставки податку
Отриманий платником ЄП дохід підлягає оподаткуванню за ставками, передбаченими ст. 293 ПКУ, у відсотках до доходу. Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі:
1) 3% доходу — у разі сплати ПДВ;
2) 5% доходу — у разі включення ПДВ до складу ЄП.
I якщо раніше юрособа — платник ЄП мала право вибору щодо ставок єдиного податку, то тепер відповідно до ч. 4 п. 293.8 ПКУ ставка ЄП у розмірі 3% може бути обрана особою за виконання певних умов (про що далі).
Фактично, порівняно з 2011 роком, стандартні ставки єдиного податку трохи збільшилися, адже цього року платники ЄП не платили 6% або 10% з отриманого доходу, а платили 43% від визначеного ПЗ. Тобто менше, ніж ставки, за якими треба буде сплачувати починаючи з 2012 року.
Що можна віднести до приємного — для тих «спрощенців», котрі оберуть ставку 3%, суми ПДВ з доходу будуть вилучатися. Тобто якщо, умовно кажучи, дохід отримано у сумі 12000 грн з ПДВ, то базою для ЄП за ставкою 3% буде 10000 грн, а сама сума ЄП становитиме 300 грн. На сьогодні база для ЄП береться з урахуванням ПДВ, для тих, хто сплачує ЄП за ставкою 6%.
Увага: вищезазначені ставки застосовують у подвійному розмірі (див. п. 293.5 ПКУ):
1) до суми перевищення граничного обсягу доходу (5 млн грн). У разі перевищення обсягу доходу особа зобов’язана протягом 10 к. д. після граничного терміну подання декларації за квартал сплатити подвійну суму податку зі суми перевищення (295.7 ПКУ) та перейти на загальну систему оподаткування відповідно до ч. 3 п. 293.8 ПКУ;
2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків — бартер, негрошові розрахунки. Платники ЄП застосовують розрахунки виключно у грошовій формі, відповідно до п. 291.6 ПКУ;
3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (заборона на певні види діяльності встановлена пп. 291.5.1 ПКУ).
Звітність та звітний період
Відповідно до п. 294.1 ПКУ, для ЮО — платників ЄП встановлено податковий (звітний) період — календарний квартал з першого до останнього календарного дня. Податкова декларація платника ЄП подається за місцем податкової адреси протягом 40 к. д. наступних за останнім календарним днем звітного періоду (див. пп. 49.18.2 ПКУ). Форма податкової декларації визначається центральним органом ДПС за погодженням з Мінфіном1. Наразі нової форми декларації та порядку її заповнення ще немає, тож проаналізувати заповнення зараз не вдасться (декларація складається наростаючим підсумком за рік). Увага: у разі перевищення встановленого граничного доходу у розмірі 5 млн грн чи якихось інших порушень (до доходу треба застосовувати подвійну ставку оподаткування) у декларації потрібно буде окремо відображати:
1) обсяг доходу, оподаткований за відповідною ставкою ЄП;

1 Оскільки Мінфін є головним органом у системі податкової політики, відповідно до Указу Президента від 08.04.2011 р. № 446/2011 «Про Положення про Міністерство фінансів України», звіт буде затверджено саме цим органом.

2) обсяг доходу, оподаткований за подвійною ставкою (сума перевищення відображається у звітності періоду, в якому відбулося перевищення).
У разі самостійного виявлення платником єдиного податку помилки виправити ситуацію можна шляхом подання УР відповідно до вимог п. 50.1 ПКУ.
Податкове зобов’язання, визначене у декларації, підлягає сплаті протягом 10 к. д. після закінчення граничного терміну подання звітності. Сплачують податок за місцем податкової адреси. Отже, тепер — жодних місячних платежів щодо єдиного податку. Податкове зобов’язання сплачують за квартал, а узгоджується воно у декларації платника ЄП.

Це треба знати
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Пункт 45.2 ПКУ

Перехід на спрощену систему оподаткування
Для того щоб отримати статус платника ЄП, юрособа зобов’язана подати до органу ДПС заяву (форму заяви та порядок її подання наразі не затверджено).
СГД, які прийняли рішення перейти на сплату ЄП з 01.01.2012 р., повинні відповідати критеріям, зазначеним у ч. 4 п. 291.4 ПКУ: середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб та обсяг доходу не перевищує 5 млн грн, — і, звичайно, здійснювати ті види діяльності, які дозволяють перебувати на спрощеній системі.
Зверніть увагу: пп. «г» ч. 5 розділу II Закону №4014 встановлює вимогу, що ті особи, які перебували на загальній системі оподаткування (для визначення права перейти на спрощену систему оподаткування), повинні визначити суму доходу, отриманого у 2011 р., з урахуванням норм ст. 292 ПКУ (див. таблицю 1). А це означає, дохід підраховується не за рядком 1 декларації з податку на прибуток за 2011 рік, а, найімовірніше, треба аналізувати звіт про фінрезультати, але з аналізом рахунка 36 (оплачено/неоплачено), і не забути до показника доходу додати списані суми кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та суми безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Заява про бажання перебувати у наступному році на спрощеній системі оподаткування подається не пізніше 25.01.2012 р. (див. пп. «г» ч. 5 розділу II Закону №4014).
Прийняти рішення про зміну системи оподаткування особа має право лише один раз протягом року. Причому перехід на єдиний податок можливий лише у разі, якщо у попередньому році (який передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування) СГД відповідає вимогам п. 291.4 ПКУ: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб та обсяг доходу не перевищує 5 млн грн. До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, установлених главою 1 розділу XIV ПКУ (форма розрахунку затверджується Мінфіном, наразі не затверджена).
Новостворені СГД, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування, вважаються платниками ЄП з дня їх державної реєстрації (пп. 298.1.2 ПКУ).
СГД, утворений внаслідок реорганізації: злиття, приєднання, виділення, поділу (крім перетворення1) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник єдиного податку (шляхом подання заяви не пізніше ніж за 15 к. д. до початку наступного календарного кварталу) з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов’язання чи податковий борг (пп. 298.1.3 ПКУ).

1 Перетворенням юрособи є зміна її організаційно-правової форми (ст. 108 ЦКУ).

Особа, що переходить із загальної системи оподаткування на спрощену, подає заяву не пізніше ніж за 15 к. д. до початку наступного кварталу.
Приклад 3 СГД на загальній системі оподаткування вирішив з II кварталу 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування за ставкою 5%. Заяву слід подати не пізніше 16.03.2012 р. Свідоцтво видається протягом 10 к. д. (припускаємо, що у 2012 році цей термін буде порушуватися), тобто у березні, особа вважається платником ЄП з 01.04.2012 р.
Ставка ЄП 3% — платник ПДВ
Закон №4014 вносить зміни до пп. 14.1.139 ПКУ. З 01.01.2012 р. визначення терміна «особа» з метою ПДВ буде таким: « Будь-яка із зазначених нижче осіб:
суб’єкт господарювання — юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій (крім юридичних осіб, якими застосовується ставка єдиного податку у розмірі 5 відсотків, за винятком юридичних осіб — платників єдиного податку, які здійснюють постачання послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу) ».
Читаючи ці рядки, можна зробити висновок, що платник ЄП за ставкою 5% та за виконання одночасно двох умов:
1) покупцями послуг (робіт) платника ЄП за ставкою 5% є платники ПДВ;
2) сума з постачання послуг (робіт) за попередні 12 к. м. перевищує 300000 грн (без ПДВ), —
підпадає під визначення особи з метою обкладення ПДВ. Такий платник єдиного податку, на нашу думку, має право зареєструватися платником ПДВ шляхом переходу на сплату ЄП за ставкою 3%. Такі самі вимоги щодо реєстрації платником ПДВ та зміни ставки ЄП встановлено пп. «г» ч. 4 п. 293.8 ПКУ.
Заява щодо зміни ставки ЄП подається не пізніше ніж за 15 к. д. до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником ПДВ.
Реєстраційна заява платника ПДВ (додаток 1 до Положення №978), як установлено зміненим п. 183.4 ПКУ, подається у строк відповідно до п. 183.2 — не пізніше 10 числа к. м., наступного за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій.
Приклад 4 У лютому 2012 р. юрособа — платник ЄП за ставкою 5%, основною масою покупців якого є платники ПДВ, підрахував, що за попередні 12 к. м. обсяг постачання послуг становить 350 тис. грн. Особа має право змінити ставку ЄП. Реєстраційну заяву платника ПДВ потрібно подати до органу ДПС не пізніше 10.03.2012 р. Заяву щодо зміни ставки ЄП слід подати не пізніше 16.03.2012 р.
Наші міркування щодо добровільної, а не обов’язкової реєстрації підтверджуються тим, що до п. 181.1 ПКУ, який вимагає обов’язкової реєстрації, не внесено змін. Тож виходячи з оновленої редакції пп. 14.1.139 ПКУ вважаємо, що платник ЄП за ставкою 5% має лише право вибору, а не обов’язок реєстрації платником ПДВ. Але цей момент вимагає додаткових пояснень з боку контролюючих органів.
Також ставку 3% єдиного податку зі сплатою ПДВ можуть обрати особи, які:
1) переходять із загальної системи на спрощену та вже є зареєстрованими платниками ПДВ (пп. «а» ч. 4 п. 293.8 ПКУ);
2) є платниками ЄП та зареєстрованими платниками ПДВ1 (пп. «б» ч. 4 п. 293.8 ПКУ);
3) переходять із загальної системи на спрощену та не є платниками ПДВ, за умови відповідності критеріям добровільної реєстрації платником ПДВ, згідно зі ст. 182 ПКУ2 (пп. «в» ч. 4 п. 293.8 ПКУ).

1 Гадаємо, ця умова стосується «спрощенців», котрі у 2011 році застосовували ставку ЄП 6%.
2 Заява на реєстрацію платником ПДВ подається не пізніше ніж за 20 к. д. до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ЄП.

Заяви на застосування спрощеної системи (зміни ставки єдиного податку) подають не пізніше ніж за 15 к. д. до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка чи сама спрощена система.
У разі анулювання реєстрації платником ПДВ (такі випадки передбачено у ст. 184 ПКУ) платник ЄП зобов’язаний перейти на ставку ЄП у розмірі 5% або на загальну систему оподаткування. Заява про зміну ставки ЄП (або про відмову від спрощеної системи) подається не пізніше ніж за 15 к. д. до початку наступного кварталу, в якому анульовано реєстрацію платником ПДВ. Очевидно, це означає, що спочатку потрібно знятися з реєстрації, а тоді вже переходити на 5% або на загальну систему.
Але незалежно від обраної ставки ЄП особа, що ввозить товари на митну територію України, сплачує ПДВ на загальних підставах (див. п. 297.2 ПКУ).
Отримання та анулювання свідоцтва єдиного податку
Відповідно до п. 299.3 ПКУ свідоцтво платника ЄП видається безстроково1 виключно уповноваженій особі2 юридичної особи. Свідоцтво, як і раніше, видається безоплатно протягом 10 к. д. з дня подання заяви на реєстрацію. Зверніть увагу: якщо платником ЄП реєструється новостворений СГД (який встиг до закінчення місяця, в якому відбулася його держреєстрація, подати заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування), свідоцтво платника ЄП видається у день отримання заяви про перехід на спрощену систему.

1 За підставами, зазначеними у п. 299.12 ПКУ, до свідоцтва вносять зміни або за бажанням платника ЄП раніше видане свідоцтво може бути замінено новим.
2 Підставою для отримання свідоцтва може бути доручення від юрособи. Якщо свідоцтво отримуватиме директор, — достатньо документів, що посвідчують особу, адже його дані і так є в органі ДПС.

Форма свідоцтва також зміниться — вона встановлюється Мінфіном, як і зазначені вище документи (заява, звітність). Оригінал свідоцтва зберігається у платника єдиного податку, копію свідоцтва слід розміщувати на робочому місці.
Свідоцтва платників ЄП, видані на 2011 рік, є чинними до отримання нового свідоцтва, але не пізніше ніж до 01.06.2012 р. Це означає, що особі, яка планує з 2012 року застосовувати спрощену систему оподаткування, заяву потрібно подати не пізніше 25.01.2012 р., а свідоцтво за новою формою буде видано протягом півроку.
Відмова від спрощеної системи оподаткування
Платник ЄП має право самостійно прийняти рішення про відмову від спрощеної системи оподаткування (пам’ятайте — один раз протягом року). Про таке бажання суб’єкт господарської діяльності має повідомити контролюючі органи шляхом подання заяви не пізніше ніж за 10 к. д. до початку нового календарного кварталу (року) (пп. 298.2.1 ПКУ).
Форма та порядок подання заяви також затверджуються Мінфіном, на сьогодні ще не затверджені.
Але главою 1 розділу ХIV ПКУ передбачено випадки, коли відмовитися від спрощеної системи платники ЄП зобов’язані. Наразі невідомо, чи потрібно тоді подавати заяву (на думку редакції, потрібно), чи анулювання здійснюється автоматично (з повідомленням від ДПС за нормами ст. 42 ПКУ). Чекаємо офіційних роз’яснень.
Строки обов’язкового переходу на загальну систему оподаткування та перелік випадків встановлено пп. 298.2.3 ПКУ:
1) у разі перевищення встановленого граничного обсягу доходу. Строк переходу — з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому відбулося перевищення;
2) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків. Строк переходу — з першого числа місяця, наступного за податковим періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
3) у разі здійснення заборонених видів діяльності та невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання1. Строк переходу — з першого числа місяця, наступного за податковим періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
4) у разі перевищення дозволеної кількості найманих працівників. Строк переходу — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено перевищення;
5) у разі виникнення протягом двох послідовних кварталів податкового боргу; у разі сплати до закінчення граничного строку погашення податкового боргу. Строк переходу — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому погашено такий податковий борг (ця норма не дуже зрозуміла і потребує роз’яснень).
Крім того, заява до органу ДПС повинна подаватися платником ЄП і в разі настання у нього таких змін:
1) щодо найменування юрособи. Заява подається протягом місяця з дня виникнення такої зміни (п. 298.4 ПКУ);
2) щодо податкової адреси та місця провадження госпдіяльності СГД. Заява подається разом із податковою декларацією за податковий період, у якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ПКУ).
Загальне
За IV квартал 2011 року платники ЄП подають розрахунок сплати ЄП (за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 28.02.2003 р. №98) до 20.01.2012 р. (відповідно до ст. 3 та 4 Указу №727). Разом із розрахунком подаються також платіжні доручення на сплату ЄП за звітний період із позначкою банку про зарахування коштів до органу ДПС. Сплачується єдиний податок за цей період (як і за весь 2011 рік) у розмірі 43% від суми визначеного ПЗ — рядок 8 розрахунку за звітний період.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання декларацій та сплати ЄП платники єдиного податку несуть відповідно до гл. 11 розділу II ПКУ.
Статтею 297 ПКУ юрособи — платники ЄП звільнені від низки податків, зокрема збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. I це логічно, адже з 2012 року таким платникам заборонено продавати підакцизні товари, у т. ч. алкогольні напої та тютюнові вироби2.

1 Не можуть бути платниками ЄП особи, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юрособам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25% (пп. 291.5.5 ПКУ).
2 Крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів у ємностях до 20 літрів та діяльності фізосіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин (п. 3 пп. 291.5.1 ПКУ).

Зверніть увагу: платник ЄП є платником збору за спеціальне використання води, відповідно до розділу XVI ПКУ. Адже у ст. 297 ПКУ серед податків, які не сплачує платник єдиного податку, такий збір не зазначено.

Нормативна база
  • ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
  • Закон №4014 — Закон України від 04.11.2011 р. №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».
  • Положення №978 — Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. №978.
  • Закон про страхування — Закон України від 07.03.96 р. №85/96-ВР «Про страхування».
  • Указ №727 — Указ Президента від 03.07.98 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (припиняє дію з 01.01.2012 р.).
Олена ВОДОП’ЯНОВА, «Дебет-Кредит»

Кредитка

Єдиний податок для фізосіб: детальне перезавантаження

РегистрацияУ попередніх номерах «ДК» ми окреслили основні риси нової спрощеної системи оподаткування, запровадженої у ПКУ Законом №40141, які діятимуть з початку нового року. Ви вже знаєте, що «спрощенців» поділили на чотири групи — з різними вимогами до них, різними ставками податку, різними обмеженнями та різними правилами. Одну з груп відведено для юридичних осіб, про це докладно читайте далі. У цьому матеріалі детальніше поговоримо про основні правила, якими повинні керуватися фізособи-підприємці, тобто перші три групи платників єдиного податку загалом, а також у перехідних умовах 2011 — 2012 року.

Основи основ
Насамперед зазначимо, що докорінно змінилася система отримання Свідоцтва платника єдиного податку (далі — свідоцтво). Як і раніше, його видає ДПС за Заявою щодо обрання спрощеної системи оподаткування (далі — заява), проте цю процедуру не треба буде повторювати щороку, бо тепер свідоцтво є безстроковим. Наразі немає ні затвердженої форми свідоцтва, ні заяви. Маємо надію, що вони будуть затверджені Мінфіном до граничного терміну подання заяви. Нагадаємо, що відповідно до прикінцевих положень Закону №4014 свідоцтва, видані на 2011 рік, діятимуть до отримання нових свідоцтв, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року, а граничним терміном подання заяви на отримання свідоцтва за новими правилами є 25 січня 2012 року.

Що зазначати у заяві
У Заяві щодо обрання спрощеної системи оподаткування підприємець зазначає:
П. I. Б., ідентифікаційний номер або, для тих, хто від нього відмовився, серію та номер паспорта;
  • дані, що підтверджують його держреєстрацію (витяг із держреєстру);
  • податкову адресу;
  • місце провадження діяльності;
  • обрані види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, а в разі здійснення виробництва — також види товару (продукції), що виробляється;
  • обрані ставки єдиного податку або зміна ставки;
  • кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах із підприємцем;
  • дату (період) обрання або переходу на спрощену систему.
Пункт 298.3 ПКУ

У заяві серед іншого підприємець повинен зазначити обрані ним види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:20052, а в разі здійснення виробництва — також види товару (продукції), що виробляється, та обрані ставки єдиного податку або про зміну ставки (якщо заява подається з метою переходу до іншої групи «спрощенців»).

1 Закон України від 04.11.2011 р. №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності». З документом можна ознайомитися на нашому сайті www.dtkt.com.ua.
2 Саме про цей класифікатор йдеться в Законі №4014, не зважаючи на те, що він діятиме тільки до 31.12.2012 р. (поряд з новим Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010, який набирає чинності з 01.01.2012 р.).

Якщо підприємець відповідає вимогам, установленим для тієї групи «спрощенців», до якої планує належати і яку зазначив у заяві, органи ДПС безоплатно видають йому свідоцтво протягом 10 календарних днів з дня її подання. Виняток — подання заяви новозареєстрованими підприємцями у тому самому місяці, коли відбулася державна реєстрація. Їм свідоцтво видається у день отримання органом ДПС заяви, і вони вважаються платниками єдиного податку (пп. 298.1.2 ПКУ):
1) з першого числа місяця, наступного за місяцем подання заяви, — для підприємців, які мали на меті стати платником єдиного податку I або II групи;
2) з дня державної реєстрації — для «спрощенців» III групи.
Тепер чітко визначено виключний перелік підстав, за яких ДПС може відмовити підприємцю у видачі свідоцтва. Це може статися в разі:
1) невідповідності підприємця вимогам, установленим для відповідної групи «спрощенців» (ст. 291 ПКУ, див. таблицю 1 та перелік заборон);

Таблиця 1
Порядок сплати ЄП та подання звітності
Критерії I група «спрощенців» II група «спрощенців» III група «спрощенців»
Умови перебування на спрощеній системі
Кількість найманих працівників без найманих працівників одночасно не перевищує 10 осіб або без найманих працівників1 одночасно не перевищує 20 осіб або без найманих працівників1
Обсяг доходу за календарний рік не перевищує 150000 грн не перевищує 1000000 грн не перевищує 3000000 грн
Види діяльності роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або надання побутових послуг2 населенню надання послуг, у т. ч. побутових2, платникам єдиного податку та/або населенню;
— виробництво та/або продаж товарів;
— ресторанне господарство.
Увага! Виняток — посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди, оцінки нерухомості3
Немає обмежень, крім видів діяльності, заборонених на спрощеній системі
Ставка і сплата єдиного податку, подання звітності
до доходу в межах дозволеного граничного обсягу 1% — 10% від мінімальної зарплати4 на 01.01.2012 р. 2% — 20% від мінімальної зарплати4 на 01.01.2012 р. а) 3% від доходу у разі сплати ПДВ;
б) 5% від доходу для неплатників ПДВ
у разі здійснення кількох видів господарської діяльності максимальний ЄП, встановлений для таких видів господарської діяльності
у разі здійснення господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради 10% від мінімальної зарплати4 на 01.01.2012 р. 20% від мінімальної зарплати4 на 01.01.2012 р. а) 3% від доходу у разі сплати ПДВ;
б) 5% від доходу для неплатників ПДВ
до суми перевищення граничного обсягу доходу 15%.
Сума перевищення зазначається у квартальній декларації, у т. ч. підприємцями I групи.
Податок за ставкою 15% сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку її подання
до суми доходу, отриманого:
— від діяльності, не зазначеної у свідоцтві (для I та II груп);
— від діяльності, не дозволеної на спрощеній системі оподаткування;
— із застосуванням негрошового способу розрахунків
15%.
Відповідні суми доходу зазначаються окремо у декларації (див. приклад 2)
Звітний період Рік Квартал, квартальна декларація Квартал, квартальна декларація
1 При розрахунку не враховуються працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
2 Перелік послуг, які належать до побутових, наведено у п. 291.7 ПКУ в новій редакції, чинній з 01.01.2012 р.
3 Увага, виняток! Підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (гр. 70.31 КВЕД ДК 009:2005), не можуть належати до II групи, а тільки до III групи (за умов дотримання правил III групи).
4 Встановлюються щороку місцевими радами залежно від виду діяльності з розрахунку на календарний місяць. Згідно з проектом Бюджету на 2012 рік (№9000 від 15.09.2011 р.) мінімальна зарплата на 1 січня 2012 року (МЗП) становитиме 1017 грн. Тоді вилка ставок ЄП для I групи становитиме від 10,17 до 101,7 грн, а для II групи — від 20,34 до 203,40 грн.
Терміни подання звітності Протягом 60 календарних днів1 після закінчення календарного року2 Протягом 40 календарних днів після закінчення звітного кварталу
Порядок сплати ЄП Авансовими внесками не пізніше 20 числа поточного місяця.
Дозволяється авансова сплата, але не більше ніж на термін до кінця року
Протягом 10 календарних днів після граничного строку подання квартальної декларації
Перевищення обсягу доходу, наслідки 1) з наступного кварталу або перехід на ставку ЄП для II або III групи (заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за кварталом, коли відбулося перевищення) або перехід на загальну систему;
2) сума перевищення оподатковується за ставкою 15%;
3) подання декларації за квартал, в якому відбулося перевищення
1) з наступного кварталу або перехід на ставку ЄП для III групи (заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за кварталом, коли відбулося перевищення) або перехід на загальну систему;
2) сума перевищення оподатковується за ставкою 15%
1) сума перевищення оподатковується за ставкою 15%;
2) перехід на загальну систему
Показники, що відображаються у декларації, у разі якщо протягом звітного періоду було допущено порушення правил, визначених для відповідної групи платників ЄП або для спрощеної системи взагалі:
— перевищення доходу;
— отримання виручки від заборонених видів діяльності, для відповідної групи або спрощеної системи;
— проведено розрахунки у спосіб, заборонений «спрощенцям»
Подається Декларація за квартал2, в якому відбулося порушення.
Окремо відображають:
1) дохід, що оподатковується за ставками I групи;
2) суму перевищення межі доходу (оподатковується за ставкою 15%);
3) дохід, що оподатковується за новою ставкою ЄП (у разі переходу до іншої групи);
4) дохід, отриманий від видів діяльності, не зазначених у свідоцтві;
5) дохід, отриманий із застосуванням іншого способу розрахунків, ніж дозволений спрощенцям;
6) авансові внески, сплачені протягом звітного періоду
Окремо відображають:
1) щомісячні авансові внески ЄП;
2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ставок ЄП;
3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15% (у разі перевищення обсягу доходу);
4) дохід, що оподатковується за новою ставкою ЄП (у разі переходу до іншої групи);
5) дохід, отриманий від видів діяльності, не зазначених у свідоцтві;
6) дохід, отриманий із застосуванням іншого способу розрахунків, ніж дозволений «спрощенцям»;
7) авансові внески, сплачені протягом звітного періоду
Окремо відображають:
1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок ЄП;
2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15% (у разі перевищення обсягу доходу)
1 Але є думка, що таку декларацію потрібно подати протягом 40 днів після закінчення календарного року на підставі пп. 49.18.5 ПКУ. Чекаємо роз’яснення.
2 Підприємці I групи подають квартальну декларацію у разі, якщо хочуть або зобов’язані перейти до іншої групи (пп. 296.5.1 ПКУ). Подання таких квартальних декларацій за цей та наступні періоди звільняє від обов’язку подання річної декларації.

2) подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування із загальної протягом календарного року більше одного разу.
Письмову відмову із зазначенням мотивів ДПС зобов’язана надати протягом 10 днів з дня подання заяви, її підприємець може оскаржити у суді.
Увага: у разі якщо в інформації, яка зазначається у свідоцтві, відбулися зміни, пункт 298.4 ПКУ зобов’язує підприємця ініціювати внесення відповідних змін і до бланка свідоцтва шляхом подання до ДПС відповідної заяви1 у такі терміни (п. 298.4 — 298.6 ПКУ):
1) зміна П. I. Б. або паспортних даних (для підприємців, які відмовилися від ідентифікаційного номера) — протягом місяця з дня виникнення змін;

1 Форма заяви буде аналогічна до заяви, що подається при переході на спрощену систему, проте вона вже міститиме іншу інформацію.

2) зміна податкової адреси, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності (для I та II груп «спрощенців») — не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися зміни;
3) зміна податкової адреси, місця провадження господарської діяльності (для III групи «спрощенців») — разом із податковою декларацією за період, у якому відбулися такі зміни.
Вищенаведені зміни ДПС зобов’язана внести до свідоцтва у день подання підприємцем відповідної заяви.
Оригінал свідоцтва підприємець зберігає у себе та пред’являє під час перевірки контролюючим органам, а його копія повинна бути на робочому місці найманого працівника.
Підприємець має право відмовитися від спрощеної системи. Для цього не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу Державної податкової служби заяву (пп. 298.2.1 ПКУ).
Анулювання Свідоцтва платника ЄП
Органи ДПС мають право анулювати свідоцтво за таких підстав:
1) подання підприємцем відмови від застосування спрощеної системи;
2) припинення підприємницької діяльності;
3) несплата протягом двох послідовних кварталів податкового боргу;
4) порушення правил спрощеної системи щодо видів діяльності, дозволених «спрощенцям», граничної кількості працівників, граничного обсягу доходу;

Діяльність не для «єдиноподатників»
Якими видами діяльності не зможуть займатися підприємці — платники єдиного податку:
  • діяльність з організації, проведення азартних ігор;
  • обмін іноземної валюти;
  • виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу ПММ в ємностях до 20 літрів та діяльності фізосіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
  • видобування, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і коштовного каміння, у т. ч. органогенного утворення;
  • видобування, реалізація корисних копалин;
  • діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвеєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ;
  • діяльність з управління підприємствами;
  • діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;
  • діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
  • діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
  • здійснення технічних випробувань та досліджень (гр. 74.3 КВЕД ДК 009:2005);
  • діяльність у сфері аудиту;
  • надання в оренду земельних ділянок (площа яких перевищує 0,2 га), житлових приміщень (площа яких перевищує 100 кв. м), нежитлових приміщень (споруди, будівлі) та/або їх частини (загальна площа яких перевищує 300 кв. м).

Не можуть стати платниками єдиного податку нерезиденти, а також підприємці, які на день подання заяви мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

5) застосування іншого способу розрахунків, ніж дозволені «спрощенцям».
Анулювання може відбутись і на підставі Акта перевірки. Анульоване свідоцтво підлягає поверненню до ДПС протягом 10 днів з дня анулювання.
Плавний перехід або перший крок
Право перейти на спрощену систему (або залишитися на спрощеній системі) з 1 січня 2012 року й отримати нове свідоцтво матимуть підприємці, які відповідають критеріям, визначеним у таблиці 1. При цьому якщо підприємець не був «спрощенцем» у 2011 році, то для визначення обсягу доходу з метою переходу на єдиний податок у 2012 році його підприємницький дохід перераховується з урахуванням правил, установлених для визначення доходів на спрощеній системі оподаткування1 (ст. 292 ПКУ).

1 При визначенні обсягу доходу, що дає право суб’єкту господарювання отримати нове свідоцтво, не враховується дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

Незважаючи на те що з 1 січня ставки ЄП та правила спрощеної системи, встановлені Указом, втратять чинність, радимо тим підприємцям, які у IV кварталі 2011 року є «спрощенцями», до 20 грудня все ж таки сплатити авансовий внесок з єдиного податку на січень за старими правилами, — щоб уникнути можливих проблем. Підприємці пам’ятають, як на початку 2011 року Кабмін дозволив сплачувати ЄП у розмірі 43% від установленої ставки та припинив розподіл сплачених сум, а нові рахунки, які працювали б за цими правилами, відкрито вчасно не було, тож сплачені суми були розподілені за старими правилами і на рахунках багатьох підприємців виникла недоплата. Але нині, на відміну від того періоду, відповідальність за недоплату до бюджету єдиного податку вже прямо встановлена у ПКУ. Якщо внаслідок сплати ЄП за старими ставками виникне переплата, її можна буде повернути у порядку, встановленому в ПКУ.
За загальним правилом підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткування, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему лише один раз протягом календарного року. Заяву він подає не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Але термін подання заяви для отримання нового Свідоцтва платника єдиного податку з 1 січня 2012 року продовжено до 25 січня 2012 року.
До заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, установлених для обліку доходів «спрощенців».
Відмовитися від спрощеної системи можна шляхом подання заяви до ДПС не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) (п. 298.2 ПКУ).
Стосовно отримання Свідоцтва III групи «спрощенців» ПКУ наводить перелік підприємців та умов, за яких вони можуть обрати ставку ЄП 3% з умовою сплати ПДВ.
У разі анулювання ПДВ-реєстрації платник ЄП за ставкою 3% зобов’язаний перейти на сплату єдиного податку за ставкою 5% або відмовитися від застосування спрощеної системи. Відповідна заява має бути подана не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому анульовано ПДВ-реєстрацію.
Ставки, порядок сплати і подання звітності
Порядок сплати єдиного податку за умов дотримання та в разі недотримання правил, установлених для відповідних груп «спрощенців», наведено у таблиці 1.
Однією з приємних несподіванок нових правил спрощеної системи оподаткування став дозвіл підприємцям I та II груп, які не мають найманих працівників, не платити єдиний податок за періоди, коли підприємець перебуває у відпустці (не більше 30 календарних днів) або хворіє (не більше 30 календарних днів).
Такі поступки податкова робить на підставі заяви підприємця щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності, поданих у довільній формі. Щоправда, сума єдиного податку, сплачена за такий період, не повертається підприємцю, а може бути зарахована у рахунок майбутніх платежів за його заявою.
Порушення та відповідальність
Податковим кодексом передбачено окрему відповідальність для підприємців за несплату (неперерахування) єдиного податку у встановлені терміни. Пам’ятаємо, що підприємці, які належать до I та II групи, сплачують єдиний податок авансовими внесками не пізніше 20 числа поточного місяця. Так от, у разі несплати (неперерахування) податку в ці терміни на підприємця накладається штраф у розмірі 50% обраної ним ставки єдиного податку(п. 122.1 ПКУ). Для підприємців III групи у разі несплати узгодженої суми ПЗ передбачено штрафи від 10% до 20% суми податкового боргу залежно від строку затримки (ст. 126 ПКУ).
Стосовно відповідальності за правильність обчислення, своєчасність подання декларацій щодо єдиного податку, то до підприємців застосовують санкції у звичайному порядку, аналогічні до санкцій за порушення щодо інших податків (ст. 300 ПКУ):
1) неподання або несвоєчасне подання підприємцем декларації тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі (п. 120.1 ПКУ):
— 170 грн за кожне неподання або несвоєчасне подання;
— 1020 грн за повторне порушення протягом року;
2) самостійне виправлення заниження податкового зобов’язання — 3% або 5% від суми заниження в залежності від способу виправлення помилки (п. 50.1 ПКУ);
3) донарахування податкового зобов’язання контролюючими органами при перевірці (п. 123.1 ПКУ) тягне за собою накладення штрафу у розмірі:
— 25% суми визначеного податкового зобов’язання при першому порушенні;
— 50% суми визначеного податкового зобов’язання — при повторному протягом 1095 днів порушенні.
Облік доходів
Найважливішою категорією в обліку підприємця — платника єдиного податку є дохід. Для всіх груп платників ЄП його обсяг треба контролювати для дотримання умов перебування на спрощеній системі, для відображення у звітності, а для III групи — ще й для обчислення податкового зобов’язання за звітний період. Крім цього, у разі перевищення дозволеного обсягу доходу або при отриманні доходу від заборонених «спрощенцям» видів діяльності з такої виручки сплачується податок за ставкою 15%.
Отже, наведемо, що включається до доходів платника єдиного податку.
До доходів платника ЄП включаються:
1) виручка у грошовій (готівка та безготівкова) формі;
2) сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;
3) вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Дохід, отриманий в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом НБУ на дату отримання такого доходу.
До доходів не включаються:
1) пасивні доходи (проценти, дивіденди, роялті, страхові виплати і відшкодування);
2) доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізособі та використовується у її господарській діяльності;
3) транзитні кошти у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами (доходом є тільки сума отриманої винагороди повіреного (агента));
4) суми податків та зборів, утримані (нараховані) під час здійснення функцій податкового агента, а також суми єдиного соціального внеску, нараховані платником ЄП відповідно до закону.
5) суми податку на додану вартість;
6) суми поворотної фінансової допомоги, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання;
7) суми кредитів;
8) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших соціальних фондів, з бюджетів або державних цільових фондів (наприклад, лікарняні);
9) аванс, передоплата, сплачені платником ЄП, що повертаються йому;
10) аванс, передоплата, що повертаються платником єдиного податку покупцю, якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;
11) надміру сплачені податки та збори, суми єдиного соціального внеску, що повертаються з бюджетів або державних цільових фондів.
Доходи, отримані на спрощеній системі оподаткування, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу підприємця, отже, не обкладаються ПДФО.

Це важливо знати
Облік доходів ведеться за касовим методом, тож дохід обліковуємо у момент (на дату):
  • отримання коштів на поточний рахунок (до каси);
  • списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;
  • фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг);
  • вилучення з торговельних апаратів (подібного обладнання) грошової виручки;
  • продажу жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, у разі торгівлі через торговельні автомати з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України.

Підприємці, які переходять на сплату єдиного податку із загальної системи, повинні бути уважними щодо перехідних операцій. Якщо відвантаження товару (надання послуги) відбувалося на загальній системі, а кошти буде отримано на спрощеній, то їх треба буде включити до доходу платника єдиного податку. Мало того, якщо це кошти від діяльності, забороненої для відповідної групи платників ЄП або для спрощеної системи взагалі, то з цієї виручки, швидше за все, слід буде сплатити податок за ставкою 15%. Але це питання потребує додаткового роз’яснення з боку контролюючих органів.
Ведення обліку та складання звітності
Одразу добрі новини. На відміну від попередніх правил, яких, по суті, не було, що породжувало всілякі додаткові вимоги до платників ЄП, ПКУ у редакції, чинній з 01.01.2012 р., встановлює чіткі правила ведення обліку підприємцями на єдиному податку:
1) I, II групи та підприємці — не платники ПДВ III групи ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного відображення доходів за підсумками робочого дня (форму книги буде затверджено Мінфіном1);
2) підприємці III групи — платники ПДВ матимуть особливий порядок ведення обліку доходів і витрат за формою та в порядку, що його встановить Мінфін1;

1 На сьогодні відповідні норми не затверджено.

Яку звітність і коли подають підприємці — платники ЄП до ДПС за місцем реєстрації, наведено у таблиці 1.
Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням особливостей, зазначених у таблиці. Платник ЄП може подати уточнюючу декларацію за загальними правилами подання уточнюючої звітності згідно з ПКУ.
Додатково зазначимо, що для отримання довідки про доходи підприємець має право подати до ДПС декларацію за інший, ніж квартальний (річний), податковий (звітний) період, проте це не звільняє його від обов’язку подання декларації у періоди та строки, наведені у таблиці 1.
У такій декларації підприємці також окремо показуть доходи, отримані за правилами, встановленими для відповідної групи «спрощенців», доходи, що перевищують встановлені граничні обсяги, доходи, отримані із застосуванням забороненого способу розрахунків, доходи від видів діяльності, не зазначених у свідоцтві, заборонених для відповідної групи або для спрощеної системи взагалі.
Така податкова декларація складається з урахуванням норм п. 296.5 і 296.6 ПКУ та не є підставою для нарахування та/або сплати податкового зобов’язання.
Підприємці — платники єдиного податкута ПДВ
ПДВ за власним бажанням
Підприємці мають право одночасно застосовувати спрощену систему та бути платниками ПДВ. Для цього їм треба долучитися до III групи «спрощенців» та обрати ставку ЄП 3% від доходу. Умови вибору ставки ЄП 3% наведено в п. 4 п. 293.8 ПКУ, проте чітких відповідей ця норма не несе, а отже почекаємо на додаткові роз’яснення ДПС.
ПДВ при поверненні на загальну систему
Тим «спрощенцям», хто повертається на загальну систему з нового року або у майбутньому, важливо знати, що у разі якщо в момент переходу на загальну систему вони відповідають критеріям обов’язкової ПДВ-реєстрації (загальна сума, нарахована (сплачена) їм протягом останніх 12 місяців за операції поставок, що є об’єктом обкладення ПДВ, сукупно перевищує 300000 грн без ПДВ (п. 181.1 ПКУ)), вони зобов’язані подати заяву на реєстрацію платником ПДВ не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на загальну систему.
Iнші податки підприємця-«єдиноподатника»
«Спрощенці» звільняються від нарахування, сплати і подання звітності за такими податками та зборами (п. 297.1 ПКУ):
1) ПДФО у межах доходу, отриманого у межах спрощеної системи;
2) ПДВ, крім «спрощенців» III групи, які обрали ставку ЄП 3%;
3) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
4) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (туристичний збір, патенти, збір за паркування);
5) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Як бачимо, у цьому переліку немає зборів за спецводокористування та екологічного податку. У звичайному порядку підприємці сплачують ПДВ і митні платежі в операціях ЗЕД.
Нагадаємо, що підприємці нараховують та сплачуть єдиний соціальний внесок за себе та за своїх працівників (якщо вони є) у звичайному порядку, визначеному Законом про ЄСВ. Звичайний порядок зберігся і щодо обов’язку виконання «спрощенцем» функцій податкового агента стосовно доходів, які виплачує підприємець іншим фізособам, — усе залишилося, як було до змін.
Відносини з юридичними особами
За загальним правилом, при нарахуванні (виплаті) фізособі доходу юридичною особою на останню покладається функція податкового агента, тобто обов’язок утримати ПДФО із доходу, який має отримати фізособа, та сплатити його до бюджету. Виняток становлять випадки, коли дохід виплачується підприємцю. Але факт належності особи, яка отримує дохід, до підприємців має бути належним чином підтверджено. Так, юридична особа звільняється від обов’язку виконання функцій податкового агента, якщо підприємець надав їй копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності (п. 177.8 ПКУ). Наразі жодних винятків для платників ЄП не передбачено, тож вони також при отриманні доходу від юридичних осіб мають надавати їм копію витягу з ЄДР1.

1 Або копію Свідоцтва про державну реєстрацію (див. лист Державної реєстраційної служби України від 30.09.2011 р. №617-0-8-11-7.2).

Разом з тим тепер «спрощенців» прирівняли у правах до інших підприємців. З нового року їхні контрагенти матимуть повне право включати до податкових витрати, понесені у зв’язку з придбанням у підприємців — платників ЄП товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів (пп. 139.1.12 ПКУ скасовано). Щоправда, з 01.01.2012 р. юридичні особи разом із Декларацією про податок на прибуток зобов’язані будуть подавати до ДПС перелік доходів та витрат у розрізі контрагентів — платників єдиного податку, до якого включаються операції, здійснені таким контрагентом. Форма та порядок складання такого переліку наразі не відома, чекаємо на їх прийняття найближчим часом.
Приклад 1 Протягом I кварталу 2012 року підприємець — платник ЄП (види діяльності — торгівля роздрібна й оптова та надання побутових послуг) здійснив низку господарських операцій (див. таблицю 2). Покажемо, які з них включаються до доходу, а які — ні, і в яких сумах.

Таблиця 2
Включення до доходів «єдиноподатника» різних видів надходжень (до прикладу 1)
Дата Операція Включаємо до доходу в сумі
15.01 Отримано оплату за товари, відвантажені 15 грудня 2011 року, в сумі 1000 грн 1000 грн
21.02 Отримано аванс від покупця-нерезидента у сумі 200 дол. США. Припустімо, товар буде відвантажено 22.04. Курс НБУ на 21.02 — 8,1, припустімо, курс на 22.04 — 8,5 1620 грн
(200 х 8,1 = 1620,0)
05.03 На поточний рахунок отримано відшкодування від страхової компанії за пошкодження автомобіля підприємця під час аварії у сумі 2000 грн Не включаємо
10.03 Отримано повернення передоплати від постачальника Не включаємо
11.03 Відвантажено товар покупцям у рахунок передоплати, отриманої 10 грудня, у сумі 600 грн Не включаємо
15.03 Утримано ПДФО при сплаті орендних платежів за лютий фізособі-орендодавцю у сумі 200 грн Не включаємо
20.03 Отримано поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 2000 грн Не включаємо
25.03 Минає 3 роки з дня, коли підприємець мав повернути позику (термін повернення встановлено договором) 20000 грн як сума кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності
25.03 Отримано кошти за договором доручення на купівлю товарів для довірителя у сумі 1000 грн Не включаємо
01.04 Отримано винагороду за договором доручення 100 грн Включаємо 100 грн, але до доходу II кварталу

Приклад 2 Підприємець, який отримав Свідоцтво платника ЄП II групи (вид діяльності — юридичні послуги), у першому кварталі отримав дохід від надання юридичних послуг юридичній особі на загальній системі оподаткування — 3000 грн за період січень — березень 2012 року.
Оскільки II група має право надавати послуги лише платникам ЄП або населенню, то отримання цього доходу зобов’язує його:
1) подати Декларацію за I квартал 2012 року до 9 травня 2012 року, де зазначити суму доходу, отриманого від юридичної особи на загальній системі;
2) сплатити з цієї суми ЄП за ставкою 15% протягом 10 к. д. після граничного терміну подання декларації, але не пізніше 19.05.2012 р.;
3) з 1 квітня перейти на сплату ЄП за правилами III групи або на загальну систему оподаткування.

Наталія КАТЕРИНЕЦЬ, «Дебет-Кредит»

Кредитка

Кредитка Єдиний податок для фізосіб: перезавантаження
У попередніх номерах «ДК» ми окреслили основні риси нової спрощеної системи оподаткування, запровадженої у ПКУ Законом №40141, які діятимуть з початку нового року. Ви вже знаєте, що «спрощенців» поділили на чотири групи — з різними вимогами до них, різними ставками податку, різними обмеженнями та різними правилами. Одну з груп відведено для юридичних осіб, про це докладно читайте далі. У цьому матеріалі детальніше поговоримо про основні правила, якими повинні керуватися фізособи-підприємці, тобто перші три групи платників єдиного податку загалом, а також у перехідних умовах 2011 — 2012 року.
Спрощена система оподаткування для юросіб
Досить довго суб’єкти господарювання чекали на появу змін щодо спрощеної системи оподаткування. I ось нарешті — Закон №4014-VI вносить зміни до ПКУ, зокрема встановлює особливості справляння єдиного податку. Загалом зміни почнуть застосовуватися з 01.01.2012 р., тож часу на ознайомлення дуже мало. З першою статтею на цю тему можна ознайомитися у «ДК» №48/2011. Проаналізуймо нові правила застосування спрощеної системи для юридичних осіб. Кредитка

ФІЗОСОБИ-ПІДПРИЄМЦІ

Сплата ЄСВ підприємцем на загальній системі оподаткування
Як під час переходу ФОП на загальну систему оподаткування з єдиного податку сплачується ЄСВ — зі суми чистого доходу чи є якась межа для нарахування ЄСВ? Чи відноситься він на витрати періоду, в якому його нараховували або сплатили? Вид діяльності СПД — здавання в оренду власного нерухомого майна, найманих працівників немає, витрати — тільки комунальні послуги. Решта — чистий прибуток.

Питання сплати ЄСВ підприємцями на загальній системі є одним із тих, що подано у законодавстві вкрай невдало. I в Законі про ЄСВ, і в Iнструкції №21-5 порядок нарахування ЄСВ і порядок його сплати прописано по-різному. Так, у Законі про ЄСВ сказано:
1) нарахування ЄСВ є аналогічним до бази нарахування ПДФО (річний прибуток, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ та п. 177.2 ПКУ);
2) мінімальний місячний ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ) (докладніше див. «ДК» №40/2011);

3) підприємець повинен сплачувати ЄСВ помісячно, до 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).
Щодо звітного періоду, зазначеного у законі, то, на нашу думку, в абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ, де йдеться про платників ЄСВ, яким встановлюється річний базовий звітний період, закралася помилка. У переліку платників з річним періодом мало бути посилання не на «абз. 3 та 4», а на «частини 3 та 4». Тоді підприємцям було би встановлено річний базовий звітний період, що відповідає і логіці, і наступним нормам Iнструкції №21-5.
Так, пп. 4.5.2 Iнструкції №21-5 зобов’язує підприємців на загальній системі оподаткування за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачувати ЄСВ протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів у розмірі 25% річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи ФОП1.
Отже, пропонуємо підприємцям все ж таки спиратися на порядок сплати ЄСВ, визначений Iнструкцією, тобто:
1) сплачувати ЄСВ авансовими внесками в терміни до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада;
2) авансові внески розрахувати виходячи зі ставки ЄСВ 34,7% від оціночного доходу, наведеного у декларації.
Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, враховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації2.

1 Насправді, відповідно до норм ПКУ, не податкові органи визначають оціночний дохід, а відповідно і суму авансових внесків з ПДФО підприємця. Підприємець самостійно у декларації за рік зазначає оціночний дохід на наступний рік. Відповідно до цієї цифри і визначається сума ПДФО, яку підприємець повинен сплатити авансовими внесками протягом року.
2 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5) затверджено постановою правління ПФУ від 08.10.2010 р. №22-2.

Суми ЄСВ нараховуються підприємцями на дохід (прибуток), що підлягає обкладенню податком на доходи фізосіб. А згідно з п. 177.2 ПКУ об’єктом обкладення ПДФО є «чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю», тобто прибуток.
Якщо протягом звітного періоду відбулися суттєві зміни в обсягах отриманого доходу порівняно із оціночним (у бік зменшення), радимо спробувати зменшити суму авансових внесків за аналогією зі зменшенням суми авансових внесків з ПДФО. Саме таке право щодо ПДФО дає підприємцям Податковий кодекс України, у разі якщо фактичний дохід відрізняється від очікуваного, зазначеного у декларації, більше ніж на 20%. Докладніше див. «ДК» №38/2011.
Зверніть увагу! Підприємці, які перейшли зі спрощеної системи на загальну, протягом року повинні подати декларацію за перший звітний період на загальній системі і відобразити там оціночний дохід на решту періодів звітного року. I сплачувати ЄСВ авансом, як зазначено в Iнструкції, вже виходячи з цієї цифри.
Підприємці, як і інші застраховані особи, нараховують ЄСВ у межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом (ч. 3 ст. 7 Закону). З 01.10.2011 р. максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ):
1) 17 х 985 = 16745 грн — для жовтня — листопада 2011 р.;
2) 17 х 1004 = 17068 грн — для грудня 2011 р.
Щодо включення до податкових витрат сум сплаченого ЄСВ, то з 6 серпня 2011 р. до витрат підприємця на загальній системі відносяться тільки «документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III» ПКУ. Витрати операційної діяльності для підприємців включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням норм Податкового кодексу України (пп. 138.1.1 ПКУ). Зокрема, до операційних витрат відносяться і суми нарахованого єдиного соціального внеску (пп. 138.10.4 ПКУ).

Наталія КАТЕРИНЕЦЬ, «Дебет-Кредит»

Кредитка

НОРМАТИВНА БАЗА

  • ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
  • ГПКУ — Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91 р. №1798-XII.
  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
  • ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
  • Закон №1105 — Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
  • Закон №1533 — Закон України від 02.03.2000 р. №1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
  • Закон №2240 — Закон України від 18.01.2001 р. №2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
  • Закон №3609 — Закон України від 07.07.2011 р. №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України».
  • Закон про авторське право — Закон України від 23.12.93 р. №3792 «Про авторське право і суміжні права».
  • Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
  • Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
  • Закон про Держбюджет-2011 — Закон України від 23.12.2010 р. №2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
  • Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
  • Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
  • Закон про ліцензування — Закон України від 01.06.2000 р. №1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
  • Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
  • Закон про профтехнічну освіту — Закон України від 10.02.98 р. №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту».
  • Закон про страхування — Закон України від 07.03.96 р. №85/96-ВР «Про страхування».
  • Закон про ТЕД — Закон України від 01.07.2004 р. №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність».
  • Закон про фінпослуги — Закон України від12.07.2001 р. №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
  • Указ №727 — Указ Президента від 03.07.98 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
  • Наказ №114 — Наказ ДПАУ від 28.02.2011 р. №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства».
  • Норми №1026 — Норми коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядок їх витрачання, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14.09.2010 р. №1026.
  • Перелік №1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.
  • П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
  • П(С)БО 8 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну від 18.10.99 р. №242.
  • П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246.
  • П(С)БО 10 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну від 08.10.99 р. №237.
  • П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. №290.
  • П(С)БО 18 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Будівельні контракти», затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2001 р. №205.
  • П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну від 10.08.2000 р. №193.
  • П(С)БО 25 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затверджене наказом Мінфіну від 25.02.2000 р. №39.
  • Положення №88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88.
  • Положення №978 — Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. №978.
  • Порядок №21-6 — Порядок взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою ПФУ від 27.09.2010 р. №21-6.
  • Порядок №41 — Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 25.01.2011 р. №41.
  • Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
  • Порядок №599 — Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.10.99 р. №599.
  • Порядок №1002 — Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1002.
  • Порядок №1233 — Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1233.
  • Порядок №1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26 вересня 2001 р. №1266.
  • Правила перевезень вантажів автотранспортом — Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. №363.
  • Правила №28 — Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. №28.
  • Iнструкція №5 — Iнструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5.
  • Iнструкція №21-5 — Iнструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.2010 р. №21-5.
  • Iнструкція №59 — Iнструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. №59.

Кредитка

Кредитка

ЮРИДИЧНІ МОМЕНТИ

Законодавством не встановлено обов’язкової реєстрації у ФСС з ТВП та ФЗ при зміні юрадреси підприємства
Якщо змінилась юридична адреса, чи треба її змінювати в ФСС НВВ, ФСС з ТВП і Фонді зайнятості (в ПФУ адресу змінили)?

Після запровадження ЄСВ змінився порядок обліку платників страхових внесків у фондах соціального страхування. На сьогодні закони №1533, №1105, №2240, якими регулюються нарахування і сплата у ФЗ, ФСС з ТВП, ФСС НВВ, вже не містять норм щодо обов’язкової реєстрації платників у фондах соціального страхування (фонді зайнятості, ФСС з ТВП та ФСС НВВ).
Відповідно до ст. 5 Закону про ЄСВ, облік платників єдиного внеску ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Цей Порядок затверджено постановою Правління ПФ України від 27.09.2010 р. №21-6.

Згідно з п. 2.7 Порядку, при взятті на облік юридичної особи — платника єдиного внеску, державна реєстрація якого пов’язана зі зміною місцезнаходження, орган ПФ за новим місцезнаходженням платника не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора надсилає запит на переведення до органу Пенсійного фонду, де він перебував на обліку. У цьому разі орган ПФ за попереднім місцезнаходженням платника протягом 5 р. д. в передає пакет документів (картки особових рахунків платника єдиного внеску, акт перевірки у разі її проведення та інші наявні документи про платника єдиного внеску), знімає з обліку платника єдиного внеску з причини «Переведення в інший територіальний орган Пенсійного фонду» та зазначає у справі платника назву органу Пенсійного фонду, куди відбувається переведення платника.

Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор

Довіреність є одним із доказів отримання товару, тож ніколи не завадить
Печатка замість довіреності на видаткових накладних — у яких випадках це допускається? Які штрафи передбачено за відсутність довіреності (або генеральної довіреності) під час відвантаження?

Отже, юрособа придбала ТМЦ в іншої юрособи та оформляє отримання товару тільки на підставі видаткової накладної, яка скріплюється печаткою. При цьому постає запитання: чи обов’язково оформляти довіреність на особу, яка отримує ТМЦ за видатковою накладною?
Нагадаємо, що з 01.06.2008 р. довіреність на отримання ТМЦ не є бланком суворої звітності, тож може складатися як у затвердженій формі №М-2 (наказ Мінфіну від 16.05.96 р. №99), так і у довільній з урахуванням вимог Наказу №99, ЦКУ, ГКУ.
Відповідно до ст. 246 ЦКУ, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юрособи.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦКУ, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦКУ, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор — прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
За приписами ч. 1 ст. 528 ЦКУ виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому випадку кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Отже, враховуючи вищенаведене, можуть мати місце дві ситуації:
1) видаткову накладну підписує керівник, скріплює її печаткою та особисто приймає товар за цієї накладною. У такому разі керівникові не потрібна довіреність і печатки буде цілком достатньо.
Хоча, зважаючи на практику розгляду судових спорів в адміністративних судах щодо нікчемних договорів, довіреність є одним із доказів отримання товару, а отже, підтверджує також і реальність вчинення госпоперації з придбання товару;
2) видаткову накладну підписує керівник, скріплює печаткою, а товар приймає працівник підприємства. З одного боку, довіреність у такому випадку є необхідною, адже такий працівник повинен мати з собою підтвердження повноважень на прийняття виконання за договором купівлі-продажу ТМЦ. З іншого боку, навіть якщо працівник діяв без довіреності, а керівник оплатив отримані ТМЦ, тобто прийняв виконання належним чином, то це не призведе до негативних наслідків.
На нашу думку, лише керівник підприємства може прийняти рішення щодо необхідності надавати довіреність працівникові на отримання ТМЦ як підтвердження його повноважень. Водночас юрособа, яка продає ТМЦ, може і не видати їх йому без довіреності, оскільки в договорі купівлі-продажу вони не передбачили список осіб, які можуть приймати виконання за ним та підписувати документи, в нашому випадку видаткову накладну.
Виходячи з практики видаткову накладну переважно підписує керівник, тоді як безпосередньо отримати ТМЦ може будь-яка особа, уповноважена на це належним чином. При цьому оформляти довіреність чи ні — вирішувати керівникові, адже лише він може діяти від імені підприємства без довіреності. Загалом у ситуації, якщо працівник отримуватиме ТМЦ без довіреності, спорів з податковою не уникнути, принаймні зараз.

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»

Кредитка

Бізнес і Бухгалтерія Кредитка

Звільнення працівників

Виплата компенсації за невикористану відпустку із запізненням обкладається ПДФО
Працівник звільнився 30.06.2011 р. Розрахункові нараховано 30.06.2011 р. Але суму компенсації за невикористану відпустку виплачено 01.07.2011 р. Як відобразити таку виплату в звітності? У якому періоді показати суму компенсації та за якою ознакою доходу в звіті до ПФУ і у ф. №1ДФ?

Згідно з трудовим законодавством України, з працівником повинні розрахуватися у день звільнення (ст. 116 КЗпП). Але нарахування проведено у місяці звільнення, тобто 30.06.2011 р., відповідно сума розрахункових є складовою червневої зарплати.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір підприємство (установа, організація) повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Нещодавно ми мали роз’яснення стосовно заповнення ф. №1ДФ — у листі ДПА України від 10.08.2011 р. №14496/6/17-0215 (див. «Дебет-Кредит» №39/2011) сказано: «Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни у наступному місяці, повинна бути відображена в податковому розрахунку за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітну плату було нараховано». Отже, розрахункові відобразяться у звіті за ф. №1ДФ за II кв. 2011 р.
Компенсацію за невикористану відпустку нараховано 30.06.2011 р. у період перебування працівника у трудових відносинах із підприємством. А виплачено на день пізніше — фактично має місце затримка розрахунку при звільненні на 1 день.
При порушенні з вини роботодавця строків розрахунків з працівником за умови відсутності спору про розмір підприємство мусить виплатити звільненому працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП).
Середню зарплату в цьому разі також розраховують згідно з Порядком №100 з розрахунку виплат за останні 2 календарні місяці. Тобто може йтися про компенсацію у розмірі одноденної зарплати.
Отже, у звіті за ф. №1ДФ за II кв. відобразимо код доходу «101 — Доходи у вигляді заробітної плати» у графі 5, а у графі 7 «Дата звільнення з роботи» запишемо «30.06.2011». У формі №1ДФ за III квартал слід відобразити суму штрафу за невчасну виплату розрахункових за ознакою «120».
У звіті за формою «Додаток 4» до ПФУ показуємо зарплату разом із розрахунковими за ознакою «1» у таблиці 6, а в таблиці 5 «Додатка 4» не забудьмо відобразити припинення трудових відносин 30.06.2011 р.
Приклад Працівникові відділу збуту ПП «Моноліт» Iвашківу С. М. 30 червня 2011 року нараховано 3000,00 грн зарплати і 3000,00 грн розрахункових. На сукупну суму доходу нараховуємо ЄСВ, з цієї суми утримуємо ЄСВ та ПДФО. Сума компенсації за невчасну виплату зарплати та розрахункових — 150,00 грн (умовно). Як відобразяться в обліку підприємства нарахування зарплати, розрахункових та компенсації, показано у таблиці.

Таблиця
Відображення нарахування зарплати та розрахункових у податковому та бухгалтерському обліку
№ з/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Д-т
К-т
Доходи
Витрати
1.
Нараховано зарплату (3000,00 грн) та компенсацію за невикористану відпустку (3000) разом 6000,00 грн
93
661
6000,00
6000
2.
Нараховано ЄСВ на суму зарплати і компенсаційних виплат за 52-ю групою страхового ризику 38,52%
93
65
2311,20
2311
3.
Утримано ЄСВ з нарахованих сум 216,00 = 0,036 х 6000,00 грн
661
65
216,00
4.
Утримано ПДФО 867,60 грн = (6000,00 – 216,00) х 0,15
661
641/ПДФО
867,60
5.
Перераховано ЄСВ 2527,20 грн (2311,20 грн + 216,00 грн)
65
311
2527,20
6.
Перераховано ПДФО
641/ПДФО
311
867,60
7.
Виплачено зарплату та розрахункові 4916,40 грн (6000,00 грн – 216,00 грн – 867,60 грн)
661
311 (301)
4916,40
8.
Нараховано компенсацію за несвоєчасну виплату розрахункових 150,00 грн (умовно)
949
685
150,00
9.
Утримано ПДФО
685
641/ПДФО
22,50
10.
Сплачено ПДФО з компенсації
641/ПДФО
311
22,50
11.
Виплачено компенсацію за несвоєчасну виплату розрахункових
685
301 (311)
127,50
Богдана АНДРУЩАК, «Дебет-Кредит»

Кредитка